Методичні вказівки з латинської мови для студентів юридичного факультету

1.Форму імператива 2 особи однини дієслів 1, 2 та 4 дієвідмін утворюють, відкинувши від неозначеної форми закінчення – re, тому вона уявляє собою чисту основу інфекта:

I дієвідміна II дієвідміна IV дієвідміна

amā! – кохай! vidē! – дивись! audi ! - слухай !

У дієслів III дієвідміни друга особа множини наказового способу утворюється шляхом додавання до основи інфекта голосної -е: ag-e ! - роби!

I дієвідміна II дієвідміна IV дієвідміна

У дієслів ІІІ дієвідміни закінчення -te у 2 ос. мн. приєднується за допомогою поєднувальної голосної -ĭ- : ag-ĭ-te ! - робіть !

diс! (говори!), duс! (веди!), fac! (роби!).

Друга особа множини утворюється за загальним правилом:

dicĭte! (говоріть!), ducĭte! (ведіть!), facĭte! (робіть!).

Sing.: noli ignorāre! - не зневажай! noli tacēre! - не мовчи!

Друга і третя особа однини утворюється шляхом додавання до основи інфекта закінчення -to, друга особа множини — -tōte, третя особа множини — -nto (у IV дієвідміні -unto); у III дієвідміні ці закінчення приєднуються за допомогою голосних -i або -u:

Наказовий спосіб часто вживається в джерелах римського права:

Testes estōte! Будьте свідками!

Testamentum fac! Склади заповіт!

domāre (підкорювати), possidēre (володіти), sedēre (сидіти), citāre (викликати свідків), convenīre (пред'являти позов), notāre (відзначати), traděre (передавати), sentīre (відчувати), litigāre (сперечатися, судитися), dāre (давати).

accusāre, condemnāre, vetāre, habēre, vidēre, respondēre, debēre, cavēre, absolvěre, venděre, eměre, agěre, constituěre, facěre, punīre, finīre, audīre.

veto, accūsas, condemnat, habēmus, vidētis, respondent, debeo, caves, absolvĭmus, vendēbat, emebāmus, agĭmus, constituam, facies, puniētis, finiēbant, finīmus, audiunt, erant, sunt, erĭmus.

оссuрārе (займати), dāre (давати), legěre (читати, збирати), ducěre (вести), dicěre (говорити), facěre (робити), delēre (руйнувати), sentīre (відчувати).

5. 
   Провідмінюйте дієслова оссuрārе, dāre, legěre в Praesens indicativi passivi. Перекладіть форми українською мовою.
   
6. 
   Випишіть із словника інфінітиви дієслів III дієвідміни (10 слів).
   

5. 
   Випишіть із словника 10 дієслів II дієвідміни. Замість цифр напишіть повну форму інфінітива.
   

5. 
   Випишіть із словника 10 дієслів I дієвідміни. Напишіть повну форму інфінітива, підкресліть основу інфекта.
   

5. 
   Провідмінюйте дієслова respondēre, agěre, finīre в Imperfectum indicativi activi та в Imperfectum indicativi passivi. Перекладіть форми українською мовою на 3 особу однини та множини.
   

5. 
   Провідмінюйте наступні дієслова: еměrе, venděre, vetāre в Futurum primum indicativi activi і в Futurum primum indicativi passivi. Перекладіть українською мовою форми першої особи множини.
   

5. 
   Провідмінюйте наступні дієслова в Praesens, Imperfectum та Futurum primum indicativi activi та indicativi passivi:
   

нота, дата, кредо, вето, консул, госпіталь, делікт, колони, петіторний, посесорний, асесор, спонсор, сервіс, дебітор, кредитор, акція, цензор, цитаційний (закон), акредитив, кондемнація.

ВІДМІНА

Перша prima (I)

Друга secunda (II)

Третя tertia (III)

Четверта quarta (IV)

П'ята quinta (V)

Словникову форму іменників слід запам'ятовувати.

terra, ае f - земля agricŏ1a, ae m - землеробець

victoria, ае f - перемога nauta, ae m - моряк

via, ae f - дорога Persa, ae m - перс

libra, ае f - ваги, фунт Scytha, ae m - скіф

causa, ае f - справа scriba, ae m – писар

Прикметники, присвійні займенники, займенникові прикметники на -а також відмінюються за першою відміною. Прикметники зазвичай ставляться після іменників і узгоджуються з ними в роді, числі і відмінку: causa iusta — законна правооснова, persōna grata — дипломат, provincia Romāna — римська провінція.

Власні імена, що відносяться до першої відміни:

Catilīna, ае m – Катіліна, Iulia, ae f – Юлія, Gaia, ae f – Гайя.

Іменники Pluralia tantum: Kalendae, ārum f pl. – Календи; nuptiae, ārum f, pl. – шлюб.
ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ

DECLINATIO SECUNDA
До другої відміни належать іменники чоловічого роду із закінченнями

-us, -er, -ir і середнього роду із закінченням -um, які в gen. sing, мають закінчення -i:

vir, i m — чоловік, чоловік; domĭnus, i m — господар, argumentum, i n — доказ, servus, i m — раб, pactum, i n — договір.

Як виняток можна виділити іменники жіночого роду на -us (назви дерев, міст і островів): popŭlus, i f – тополя; Corinthus, i f – Корінф; Creta, ae f – Кріт, а також humus, i f— земля, грунт. Слово vulgus, i n — народ, натовп - середнього роду.

Прикметники, присвійні займенники, займенникові прикметники на -us, -er, -um також відмінюються за другою відміною.

Приклади узгодження прикметників з іменниками:

ager publĭcus – державна земля, libellus bonus – хороша заява, exemplum malum – поганий приклад.

Зразок відмінювання

Casus	Singulāris
	m	m	n
N. V. G. D. Acc. Abl.	servus miser (нещасний раб) serve miser servі misěri servo misěro servum misěrum servo misěro	arbĭter bonus (хороший суддя) arbĭter bone arbĭtri bоni arbĭtro bono arbĭtrum bonum arbĭtro bono	edictum praetorium (преторський едикт) edictum praetorium edicti praetorii edicto praetorio edictum praetorium edicto praetorio
Casus	Plurālis
	m	m	n
N.V. G. D. Acc. Abl.	servi misěri servōrum miserōrum servis misěris servos misěros servis misěris	arbĭtri boni arbitrōrum bonōrum arbĭtris bonis arbĭtros bonos arbĭtris bonis	edicta praetoria edictōrum praetoriōrum edictis praetoriis edicta praetoria edictis praetoriis

Іменники на -ius (а також іменник filius, i т – син) в voc. sing, закінчується на -i: Gai, fili.

Власні імена чоловічого роду (praenomina), що відносяться до другої відміни:

Aulus (А.) Авл Quintus (Q.) Квінт

Appius (Ар.) Аппій Servius (Ser.) Сервій

Gaius (G.) Гай Decĭmus (D.) Децим

Gnaeus (Gn.) Гней Lucius (L.) Луцій

Marcus (M.) Марк Sextus (Sex.) Секст

Mamercus (Mam.) Мамерк Spurius (Sp.) Спурій

Manius (Man.) Маній Tiberius (Tib.) Тіберій

Numerius (N.) Нумерій Titus (Т.) Тит

Postŭmus (Post.) Постум Vibius (V.) Вібій

Publius (P.) Публій Vopiscus (Vop.) Вопіск
Іменники pluralia tantum: bona, bonōrum n, pl. – майно; comitia, ōrum n, pl. – народні збори; liběri, ōrum m, pl. – діти; arma, ōrum n, pl. – зброя; acta, actōrum n, pl. – дії; ухвали, розпорядження.
ПРИЙМЕННИК

PRAEPOSITIO
У латинській мові прийменники вживаються з двома відмінками: accusatīvus і ablatīvus. Тільки два прийменники – in (у, на) і sub (під) вживаються з обома відмінками:

Accusativus (куди?)	Ablativus (де?)
ad — до ante — перед apud — біля, у contra — проти circa — навколо, біля in — в, на inter — між extra — поза, крім, за винятком per — через, за допомогою post — після propter — з-за, через, по причині sub — під trans — через	а (аb) — від coram — перед cum — з in — в, на de — про, згідно е (ех) — з, від pro — за, ради, замість ргае — перед, попереду sub — під sine — без
Наприклад: ad acta — до справи ad iudicium — до суду ad notam — до уваги extra commercium — поза торгівельним обігом in tabellas — до протоколу in futūrum — в майбутньому	ab initio — спочатку ex mandāto — за дорученням coram popŭlo – перед народом
Виняток (з gen.):
causa — для, ради gratia — для, ради	exempli gratia — наприклад honōris causa — заради пошани

СИНТАКСИС ПАСИВНОЇ КОНСТРУКЦІЇ
При вживанні активної граматичної конструкції присудок ставиться в активному стані та вказує на дію, яка виконується носієм дії (підметом) і поширюється на об'єкт дії (прямий додаток):

Amicitia vitam onat. – Дружба прикрашає життя.

Advocātus reum defendit. – Адвокат захищає обвинуваченого.

При заміні активної граматичної конструкції на пасивну прямий додаток стає підметом, а підмет – непрямим додатком у ablativus. Якщо непрямий додаток (носій дії) виражений іменником, що означає неживий предмет, то він називається ablativus-instrumenti (аблятив знаряддя). Якщо ж він виражений іменником, що називає діючу особу, то він ставиться в ablativus з прийменником a (ab) і називається ablativus-auctōris (аблятив автора):

Vita amicitia ornātur. - Життя прикрашається дружбою (чим? – abl. instrumenti).

Reus ab advocāto defendĭtur. – Обвинувачений захищається адвокатом (ким? – abl.- auctōris).

sequester, tri m – секвестр (посередник)

iustitia, ae f – правосуддя

iudicium, i n – суд, процес, рішення

collēga, ae m – колега, товариш (за професією)

decrētum, i n – ухвала, декрет

domĭnus, i m – господар

anĭmus, i m – намір

liber, libri m – книга

offіcium, i п. – обов'язок, борг

vindicta, ae f – віндикта (жезл); помста

beneficium, i n – благодіяння, добродійність

patrōnus, i m – патрон

subsidium, i n – допомога

2.Провідмінюйте словосполучення:

femĭna Romāna — римська жінка; dolus malus — злий намір; indicium publĭcum — народний суд.

nосērе – шкодити

dicěre – говорити, називати

vidēre – бачити

curāre – піклуватися

fidēre – довіряти

еměге – купувати

cognoscěre – пізнавати

domināre – панувати

scīre – знати

sedēre – сидіти

quaerěre – шукати, питати

latēre – бути захованим, ховатися

munīre – укріплювати

venděre – продавати

4.Замініть активну конструкцію пасивною:
Arbĭter querēlam capit. Суддя отримує скаргу.
Domĭnus praedium vendit. Господар продає маєток.