Методичні вказівки з латинської мови для студентів юридичного факультету

Дієслова patefio, patefactus sum, patefieri (мене відкривають) і assuefio, assuefactus sum, assuefieri (звикати) можна розглядати як пасивний стан дієслів patefacio (відкривати) і assuefacio (привчати).

partus, us m heredĭtas, atis f culpa, ae f pars, partis f anĭmus, i m cultus, us m crimen, ĭnis n

raptus, us m interdictum, i n mulier, ĕris f series, ēi f . tutēla, ae f genus, ĕris n pericŭlum, i n marītus, i m

usucapio, ōnis f ars, artis f vitium, i n servĭtus, ūtis f species, ēi f honor, ōris m superficies, ēi f

Credĭtor vitium concēdit. Кредитор прощає недолік (упущення).

реліквія, раціональний, публічний, кваліфікація, перманентний, оратор, офіційний, об'єкт, мораль, меркантилізм, майстер, ляпсус, інтерпретувати, інквізиція, імпульс, специфікація, домінувати, субсидіарний, республіка.

Magna autem differentia est rerum mancīpi et nec mancīpi. Nam res nec mancīpi ipsa traditiōne pleno iure alterīus fiunt, si corporāles sunt et ob id recipiunt traditiōnem. Ităque si tibi vestem vel aurum vel argentum trado sive ex venditiōnis causa sive ex donatiōnis sive alia ex causa, statim tua fit ea res. (G)

До першої групи належать прикметники першої і другої відмін, що мають в чоловічому роді закінчення -us або -ег, жіночому, - -а, середньому, - -um.

Словникова форма: latus, а, um - широкий, -а, -е; liber, ĕra, ĕrum - вільний, -а, -е; intĕger, gra, grum - цілий, -а, -е.

Прикметники чоловічого і середнього роду відмінюються за другою відміною, жіночого роду - за першою.

До другої групи належать прикметники третьої відміни. Серед них виділяємо:

а) прикметники трьох закінчень -er m, -is f, -е п;

б) прикметники двох закінчень -is т, f, -е n;

в) прикметники одного закінчення -r, -х, -s, -ns, m, f, n.

Всі ці прикметники відмінюються за голосним типом третьої відміни, тільки nom. і асc. pl. (m, f) мають закінчення -es, а асс. sing. - закінчення -em (m, f).

Дієприкметники теперішнього часу активного стану утворюються від презентної основи дієслова шляхом додавання форманта -ns для дієслів I і II дієвідмін, форманта -ens для дієслів III і IV дієвідмін. Дієприкметники теперішнього часу відмінюються за зразком прикметників третьої відміни одного закінчення. Проте в субстантивованому значенні в abl. sing, вони зазвичай закінчуються на -е: de absente – про відсутнього.

Дієприкметник теперішнього часу активного стану перекладається українською мовою дієприкметником теперішнього часу або дієприслівником.

Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку:

Culpa lata. Груба провина (недбалість).

Culpa levis. Легка (незначна) провина.

Mala fides. Несумлінність.

Bona fides. Добра совість (сумлінність).

Homo sapiens. Людина розумна.

Alma mater. Мати-годувальниця (університет).

Testes muti. Німі свідки; речові докази.

Tabŭla rasa. Чиста дошка.

Terra incognĭta. Невідома земля (область знань).

Falsa accusatio. Помилкове звинувачення.

Supplicium servīle. Розп'яття.
ЗАЙМЕННИК

PRONOMEN
ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК

Casus	Singularis
N.	еgo я	tu ти		--
G.	mei мене	tui тебе		sui себе
D.	mihi мені	tibi тобі		sibi собі
Acc.	me мене	te тебе		se (sese) себе
Abl.	me мною	te тобою		se собою
	Pluralis
N.	nos ми		vos ви
G.	nostri нас nostrum з нас		vеstri вас vestrum з вас
D.	nobis нам		vobis вам
Acc.	nos нас		vos вас
Abl.	nobis нами		vobis вами

При відмінюванні особових займенників виникають суплетивні (додаткові) форми. Займенник третьої особи в латинській мові відсутній. Замість нього уживаються вказівні займенники:

is, ea, id - той, та, то

hic, haec, hoc - цей, ця, це

iste, ista, istud - той, та, то (з презирливим відтінком)

illе, illa, illud - той, та, то (указує на віддаленість)

ipse, ipsa, ipsum - сам, сама, саме.

Надзвичайно вживані поєднання займенників в abl. з постпозитивним прийменником cum: mecum (зі мною), tecum (з тобою), secum (з собою), nobiscum (з нами), vobiscum (з вами).

meus, mea, meum - мій, моя, моє

tuus, tua, tuum- твій, твоя, твоє

suus, sua, suum - свій, своя, своє

noster, nostra, nostrum - наш, наша, наше

vester, vestra, vestrum - ваш, ваша, ваше

У третій особі множини повторюється форма suus, а, um - їх.

Присвійні займенники відмінюються за зразком іменників першої і другої відмін.

На відміну від української мови в латинській (як і в сучасних західноєвропейських мовах) кожній особі відповідає свій присвійний займенник:

culpam meam nego - я заперечую свою провину

culpam tuam negas - ти заперечуєш свою провину і т.д.
ЗАЙМЕННИКОВІ ПРИКМЕТНИКИ
unus, а, um - один, одна, одне

solus, а, um - тільки один

totus, а, um - цілий, -а, -е; весь, вся, все

alter, ĕrа, ĕrum - інший, -а, е (з двох)

alius, alia, aliud - інший, -а, -е

uter, utra, utrum - який, -а, е

neuter, tra, tram - ні той, ні інший

ullus, а, um - який-небудь

nullus, а, um - ніякий, нічий

Займенникові прикметники відмінюються як іменники першої і другої відмін. Тільки у gen. sing, вони мають закінчення - īus, в dat. sing. -i.

ita, sic - так [= так]	tunc, tum - тоді
ut (uti) - як	semper - завжди
ubi, qua - де	post, postea - після
ibi - там	pridie - напередодні
quando - коли	item - також
olim - колись	diu - довго
nunc - тепер	saepe - часто
nunquam - ніколи	retro - назад