Zoocenosis-2009 V международная научная конференция биоразнообразие

При сравнении рисуночного фенотипа можно отметить высокую встречаемость моллюсков с фенотипами G, J, K, M во всех исследуемых районах. Моллюски с дугообразными полосами (G) отмечены у 40–44 % моллюсков с волнообразным рисунком (J) – 23–31 %. Моллюски с «лучевым» рисунком (К) в 15–25 %, со скульптурой раковины, определяемой кольцами роста (М) – 20–26 %.

В апреле на плотине внутрипопуляционное разнообразие снижалось с глубиной, вместе с этим увеличивается доля редких признаков, то есть происходит снижение выравненности фенотипов. В июле на 6 и 8 м оно было практически одинаковым – 4,87 и 4,85, доля редких признаков была одинаковой и составила 0,46. В октябре на 1 м глубине внутрипопуляционное разнообразие было 4,45, а доля редких признаков – 0,51.

В южном районе отмечена обратная картина на 0,5 и 3,2 м глубине внутрипопуляционное разнообразие составило от 5,50 до 5,75 (табл.).

В подводящем канале в апреле внутрипопуляционное разнообразие было от 5,01 на 4 м до 5,29 на 2 м. Доля редких признаков максимальна на глубине 4 м – 0,44. В июле внутри­популяционное разнообразие увеличивалось с увеличением глубины с 4,53 на 2 м до 5,51 на 4 м, а доля редких признаков, наоборот, уменьшалась. В октябре наибольшее внутрипопуляционное разнообразие отмечено на 4 м – 5,37, доля редких признаков максимальна на 2 м – 0,50.

При сравнении морфометрических показателей из признаков, отклоняющихся от типичной формы раковины, наиболее встречаемыми были моллюски с загибанием заднего конца раковины вверх (y) до 57 % в северном районе и подводящем канале, и до 59 % в южном районе. Меньшую представленность имели моллюски со следующими морфометрическими признаками: наличием «рострума» (r) и извилистостью абдоминального смыкания створок (s). Для северного и южного районов доля моллюсков с наличием «рострума» достигала 28 и 18 % соответственно, для подводящего канала – 18 %. Моллюски с извилистостью абдоминального смыкания створок отмечены в северном районе до 11 %, в южном – до 6 %, в подводящем канале – 18 %.

Таблица. Внутрипопуляционное разнообразие (μ) и доля редких признаков (h) в перифитоне северного (плотина) и южного районов по сезонам (2007 г.)

Существует комплекс взаимодействующих факторов, определяющих существование и специфическую локализацию субпопуляционных фенотипических групп в водоемах-охладителях, важными из которых являются температурный режим и проточность. В водоеме-охладителе Хмельницкой АЭС в популяции дрейссены, которая существует с 2002–2003 гг. пока таких обособленных фенотипических групп не сложилось, хотя условия обитания достаточно гетерогенны. Гомогенности популяции способствует постоянная циркуляция вод в водоеме.

ЗООПЛАНКТОН ОЗЕРА ЧОРНЕ ВЕЛИКЕ

К. М. Назарук, І. С. Хамар

ZOOPLANKTON OF CHORNE VELYKE LAKE

K. M. Nazaruk, I. S. Khamar

Озеро Чорне Велике належить до групи Шацьких озер. Основною відмінністю є те, що його гідрохімічний режим формується під впливом забудови приватного сектора та районної лікарні смт. Шацьк. Озеро характеризується як типово евтрофне з високим вмістом у воді органічних і завислих речовин (Оксиюк и др., 1997). Серед речовин токсичної дії в озері виявлений підвищений вміст важких металів, нафтопродуктів, синтетичних поверхнево активних речовин (СПАР) (Ситник та ін., 2007). Нашим завданням було дослідити мезозоопланктонні угруповання озера Чорне Велике Шацького національного природного парку. Відбір матеріалу здійснювали з березня 2007 р. по травень 2009 р.

У водоймі зареєстровано 50 видів зоопланктерів у співвідношенні основних груп зоопланктону Cladocera : Copepoda : Rotatoria – 19 : 15 : 16. За період досліджень відмічено більшу кількість видів, ніж було зазначено раніше (Думич, Савицька, 2006; Пашкова, 2001; Тимченко и др., 1993). Видовий розподіл за групами однорідний, чіткого переважання однієї групи не спостерігається. У водоймі знову з’явилися рослиноїдні діаптомуси, що вказує на зміну умов в озері.

Співвідношення видів-індикаторів становить o : o–β : β : β–o : β–α – 12 : 14 : 10 : 7 : 1. Домінантне ядро формують види – індикатори o–β-мезосапробної зони (Alona rectangula Sars, Asplanchna priodonta Gosse, Ceriodaphnia pulchella Sars). Значення індексу сапробності у 2007 р. становить 1,34, у 2008 р. − 1,36, тобто за даними показниками водойму можна характеризувати як o–β-мезосапробну.

Домінантне ядро у 2007 р. формували C. quadrangula (O. F. Muller), Eucyclops macrurus (Sars), Diaphanosoma brachyurum (Lievin), у 2008 р. – Bosmina coregoni Baird, Daphnia cuculata Sars, C. pulchella, Mesocyclops leukarti (Claus), A. priodonta.

У зоопланктоні взимку та ранньою весною переважали Copepoda та Rotatoria, тоді як влітку – Cladocera. Максимальні значення чисельності та біомаси у 2007 р. припадали на кінець червня − 74,6 тис. екз./м³ і 2,35 г/м³ відповідно. У 2008 р. незначне підвищення чисельності та біомаси спостерігалося в серпні – близько 37 тис. екз./м³ та 0,70 г/м³ відповідно.

У водоймі піки чисельності Cladocera та Copepoda співпадають, що вказує на відсутність трофічної конкуренції між ними. Серед гіллястовусих ракоподібних найвища чисельність у червні 2007 р. була характерна для B. longirostris, C. quadrangula та Ch. latus, у серпні 2008 р. – B. coregoni, D. cucullata та C. pulchella. Серед веслоногих ракоподібних найчисельнішими були Eucyclops macruroides та Th. crassus у 2007 р. та M. leuckarti у 2008 р. Порівняно з іншими групами організмів чисельність коловерток дуже низька. Мезозоопланктон у водоймі представлений переважно «мирними» формами як за чисельністю так і за біомасою. Індекс різноманіття Шеннона становив у 2007 р 1,96±0,13 за чисельністю та 1,82±0,07 за біомасою. У 2008 р. − 2,22±0,12 та 2,07±0,17 відповідно.

Згідно з отриманими даними в озері Чорному Великому відбуваються зміни, скеровані в напрямку покращення його екологічного стану. Це супроводжується:

1) зміною домінантного комплексу;

2) формуванням домінантного ядра не одним, а декількома видами;

3) переважанням гіллястовусих ракоподібних над іншими групами;

4) домінуванням мирних форм над хижими;

5) зниженням загальної чисельності організмів, порівняно з минулими дослідженнями;

6) незначним зниженням індексу Шеннона, що може бути пов’язано зі зміною трофічного статусу водойми.

ХИМИЧЕСИКЙ СОСТАВ ЧЕРНОМОРСКОЙ РАПАНЫ

Н. Палавандишвили

CHEMICAL COMPOSITION OF THE BLACK SEA MUREX

N. Palavandishvili

Последние годы остро стоит вопрос о рациональном использовании биологических ресурсов, растет потребность в пищевых белках. Большие надежды возлагают на мировой океан, который может стать источником сырья для многих отраслей промышленности.

Основной проблемой в изучении Черного моря является проблема его продуктивности, связанная с изучением экологических условий жизни отдельных форм, целых биоценозов и их групп, как частей того биоценотического объединения, которое представляют собой все Черное море. Одной из таких частей является бентос с его взаимосвязанными биоценозами, в отношении которых изучение указанной проблемы должно быть направленно в первую очередь на виды, являющиеся объектами промысла.

Для Грузинского побережья Черного моря интересным является представитель класса брюхоногих моллюсков Rapana thomasiana thomasiana (Crosse, 1861), который успешно акклиматизировался в Черное море из Японского моря. Вселившийся моллюск имел существенное влияние на донный биоценоз Черного моря, так как один доминантный вид сменился другим; возник симбиоз между раком-отшельником и актинией, чего не наблюдалось до этого. Хищник, который уничтожил других промысловых моллюсков (в основном промысловых двустворчатых моллюсков – мидий и устриц), в последние годы сам приобрел промысловое значение. Исходя из этого, нами изучен химический состав рапан по размерным классам. С использованием соответствующих методов по размерным группам определены следующие биохимические показатели: белки – методом Кельдаля; жиры – по способу Рушковского (стандартный метод); влагу и зольность – стандартным методом. Исследования проводили в трехкратной повторности в каждой размерной группе. Район исследования охватывал акваторию Батумского порта (Батумский мыс).

В рапанах отмечается два пика синтеза белка: в весенний и зимний период. Особенно это заметно в I (50 мм) размерном классе моллюсков. Летом, особенно в августе (когда размножение рапан достигает пика), интенсивно происходит трата белков и, соответственно, их содержание в теле моллюска уменьшается. Содержание жира меньше зимой, что связано с температурным режимом. В летний период происходит рост количества жиров, особенно это заметно в III размерном классе. В течение года отмечена сезонная динамика содержания влаги. Начиная с весны, содержание воды в теле росло и пика достигало во всех размерных классах осенью, снижалось в зимний период. Установлено также высокое содержание минеральных веществ зимой. Все три размерных класса в этот сезон характеризовались высоким содержанием золы. В течение года количество минеральных веществ в теле рапан было выше в III (длина 70 мм), чем в I и II размерных классах (50 и 60 мм соответственно). Необходимо отметить, что в III размерном классе зольность (в отличие от I и II размерных классов) начиная с весны росла и максимума достигала зимой. Количество минеральных веществ зависит длины моллюска: чем больше длина рапан, тем выше содержание минеральных веществ.

Экологические условия юго-восточной части Черного моря различаются от других регионов этой экосистемы. Химический состав черноморской рапаны исследуемого региона не постоянен. Он изменяется в течение года, что связано с физиологическим состоянием моллюска и действием экологических факторов среды (температура воды, пищевая база и др.). Мясо рапаны имеет высокую пищевую ценность, что указывает на перспективность ее промысела и использования этого моллюска в пищу.

БІОРІЗНОМАНІТТЯ ПЕЛАГІЧНОГО ЗООПЛАНКТОНУ

О. В. Пашкова

BIODIVERSITY OF PELAGIC ZOOPLANKTON

O. V. Pashkova

Група Шацьких озер являє собою унікальну систему сполучених між собою природних водойм, розташованих на території Шацького національного природного парку, створеного в 1983 р. у північно-західному регіоні України. Донедавна в гідробіологічній літературі було мало присвячених ним робіт, та хоча останнім часом їх стало більше, вони невеликі і містять обмежений об’єм інформації (Демченко, 1998; Думич, 2004; Хамар, Назарук, 2009). Мета даної роботи – оцінка різноманіття пелагічного зоопланктону Шацького озерного комплексу. Матеріал – збори зоопланктону, проведені у 8 озерах влітку 2000–2001 рр. Проби відбирали, зафіксовували і опрацьовували за загальноприйнятими гідробіологічними методиками.

Пелагічний зоопланктон Шацького озерного комплексу в період спостережень відзначався досить великим таксономічним багатством: у його складі виявлено 36 видів коловерток (Rotatoria), 23 – гіллястовусих (Cladocera) і 16 видів веслоногих (Copepoda) ракоподібних, крім того – чере­паш­кові ракоподібні (Ostracoda) та личинки деяких двостулкових моллюсків (зокрема велігери дрейсен) – усього 77 видів (у тому числі таксонів іншого рангу) водних тварин. Провідну роль у таксономічному спектрі (співвідношенні основних таксономічних груп за кількістю видів) угруповання в цілому відігравали коловертки, складаючи 48 % (табл. 1).

Таблиця 1. Спектри біорізноманіття (%) пелагічного зоопланктону