Zoocenosis-2009 V международная научная конференция биоразнообразие

Соотношение значений индексов позволяет увидеть определенные особенности таксоценов грызунов, зависящие от количества и обилия видов в исследуемых выборках, а также от динамики численности (как общей, так и отдельных видов). В контроле отмечено сходство индексов биоразнообразия в годы депрессии численности животных (2004, 2007).

Среднее значение показателя асимметрии для контроля равно 0,049, для лежневки – 0,044, для Большого Игиша – 0,045. Это свидетельствует о том, что на радиационно-загрязненных территориях сформировались таксоцены грызунов с довольно устойчивой структурой, мало отличающейся от контроля. На контрольной территории показатель асимметрии выше и в отдельные годы (2003, 2008) достигает значения 0,060. На импактных территориях показатель асимметрии имеет меньший разброс значений (за исключением 2006 года на лежневке). Это говорит о том, что население грызунов на загрязненной территории имеет более жесткие рамки развития. Вероятно, под воздействием радиационного фактора на исследуемых территориях сформировался определенный тип стратегии, способствующий выживанию таксоцена.

Автор выражает благодарность М. В. Чибиряку за помощь в проведении полевых работ, И. А. Васильевой, А. Г. Васильеву – за помощь в обсуждении результатов.

ПАТОМОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ИЗМЕНЕНИЯ

А. В. Гулаков

PATHOMORPHOLOGICAL CHANGES IN A THYROID GLAND

A. V. Gulakov

Чернобыльская катастрофа оказала значительное влияние на состояние экосистем обширных пространств Беларуси, Украины и европейской части России. Но особенно значительными оказались экологические последствия катастрофы в районах, непосредственно прилегающих к Чернобыльской АЭС. Последствия облучения для растительного и животного мира были наиболее заметными на расстоянии до нескольких десятков километров от места аварии.

С точки зрения формирования тканевых доз и радиобиологических последствий после аварии на Чернобыльской АЭС ведущим изотопом является ¹³⁷Cs. Отдельные органы, благодаря выраженному поступлению в них радиоцезия (в связи с интенсивным ионным и энергетическим обменами) подвергаются интенсивному токсическому воздействию как со стороны самого радионуклида, так и его продуктов распада, в частности ¹³⁷Ва (Марей, 1974).

В начальный период после аварии на атомной электростанции основным фактором радиационной опасности для живых организмов являлись радионуклиды йода, особенно ¹³¹I. При любом пути поступления данного радионуклида в организм, изотоп йода быстро проникает в кровь. В организме радиоактивный йод избирательно накапливается в щитовидной железе. Имея небольшой период полураспада и, следовательно, быстрое высвобождение энергии облучение ткани железы происходит с высокой мощностью дозы (Тихомиров, 1983).

Объектом исследований служили природные популяции трех видов охотничье-промысловых копытных животных: лося (Alces alces Linnaeus, 1758), косули европейской (Capreolus capreolus Linnaeus, 1758) и дикого кабана (Sus scrofa Linnaeus, 1758), обитающих на территории с различным уровнем радиоактивного загрязнения.

Исследование клинического состояния диких копытных проводили согласно общепринятым методикам. Обращали внимание на общее состояние животных, упитанность, координацию движений, состояние шерстного покрова, видимых слизистых оболочек, лимфатических узлов. При патологоанатомическом обследовании рассматривали правильность расположения внутренних органов, их величину, структуру, новообразования, поражения от различных инфекций и инвазий. Кусочки внутренних органов фиксировали в 10 % растворе нейтрального формалина. Срезы готовили в Гомельском государственном медицинском университете на серийном микротоме из парафиновых блоков и окрашивали их гематоксилинэозином.

Клиническое состояние животных в целом за весь период исследований не имело существенных отклонений от физиологической нормы. Визуальный осмотр и наблюдение за дикими копытными в природной среде показали, что у них хорошее обоняние, острота зрения, не нарушена координация движения и частота дыхания, отмечается хорошая поедаемость корма. Не приходилось встречать животных с аномальным развитием (уродства, гигантизм, карликовость).

В результате послеубойного осмотра установлено, что у всех добытых животных упитанность хорошая, кожные покровы чистые, эластичные, шерстный покров густой и прочно удерживается. За исключением самки лося в возрасте 6 лет, добытой на территории зоны отчуждения, у которой наблюдались облысевшие участки кожного покрова в области шеи и передней части груди. Визуально слизистые оболочки имели бледно-розовый цвет без видимых патологических изменений. Органы и ткани находились в естественном положении без изменений.

У диких животных, добытых через несколько лет после аварии на Чернобыльской АЭС, щитовидная железа была уменьшена в объеме, имела плотную консистенцию, беловато-серого цвета. На разрезе ткани дольчатость была слабо выражена. При гистологическом обследовании щитовидной железы диких копытных отмечали отек стромы, гиперемию, кровоизлияния в полость фолликула, уменьшение содержания коллоида, вакуолизацию и дистрофию фолликуляр­ного эпителия железы. Также выявлены некродистрофические изменения эпителия фолликулов в виде вакуолизации цитоплазмы и пикноза ядер, а так же частичное разрушение фолликулов и профилерацию железистого эпителия. В щитовидной железе животных отмечали фолликулы разных размеров и формы, некоторые из них содержали старый коллоид, наблюдался небольшой фиброз стромы и очаговая резорбция коллоида щитовидной железы с дистрофией клеток.

Аналогичные изменения отмечали в щитовидной железе крупного рогатого скота, эвакуированного из зоны отчуждения в различные сроки после аварии (Юнусова, 1996).

Следует отметить, что морфологические изменения в щитовидной железе диких промысловых копытных сильно варьируют по степени выраженности, зависят от дозы радионуклида ¹³¹I, поступившего в организм, и времени, прошедшего от момента аварии на Чернобыльской АЭС.

УДК 574.4:599.6/.73

ВЗАЄМНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ

В. І. Домніч, А. Г. В’язовська, А. В. Домніч, К. Ю. Тюрінова

MUTUAL FUNCTIONING OF COMPONENTS

V. I. Domnich, A. G. V’yazovskaya, A.V. Domnich, K. Y. Tyurinova

У степових біогеоценозах пасовищного типу копитні-фітофаги – невід’ємний елемент. За високої щільності популяції значно впливають на біотоп, викликаючи зміни у фітоценозах (Петрусевич, Гродзинський, 1973; Абатуров, 1979; Novelle et al., 1991; Гунин и др., 2004). Значне видалення рослинності може викликати порушення функціонування екосистеми в цілому, в результаті чого у рослинного покриву включається механізм адаптації до збільшеного пасовищного тиску шляхом зміни видового складу, набуваючи стійкість до трофічного впливу копитних (Мірошниченко, 1975; Абатуров, 2005, 2007; Джакова, 2007).

На території Азово-Сиваського національного природного парку (АСНПП) на площі 7200 га більше 50 років спостерігається надмірно висока щільність копитних, що створюють відповідні умови та змінюють трав’янисті ценози на солончакуватих ґрунтах. У 2007 р. щільність копитних (одна з найвищих у Європі) для оленя благородного склала 195, лані європейської – 365, муфлона європейського – 15 ос./1000 га (Домніч, 2008). Тому необхідно постійно стежити за змінами фітоценозів, викликаних тиском високої щільності копитних як при трофо-екскреторному так механічному впливах. Вважаємо, що знання механізмів змін фітоценозів допоможе не тільки науково-виважено проводити роботи з розселення копитних, а й оптимізувати їхню загальну чисельність, нормалізувати порушений баланс у трофічних зв’язках і деструкційних процесах. Це вигідно в економічному розвитку мисливських угідь і мисливської галузі України в цілому.

Об’єкт дослідження – олень благородний і лань європейська за умов високої щільності популяції, надземна та підземна фітомаси при трофічному впливі копитних, утилізація екскрементів копитних при середовищетвірному впливі екскреторного опаду. Застосований комплексний метод дослідження включав аналізи запасів надземної фітомаси (20 майданчиків в АСНПП та 20 майданчиків у заказнику «Федотова коса» – розташований через високий паркан), обліки підземної фітомаси (16 майданчиків) у співвідношенні до надземної (за методом М. С. Шаліта (1960)), розрахунки втрат ваги екскрементів копитних (оленя 40 кучок, лані 40 кучок); також проведені 4 аналізи відібраних 96 проб під екскрементами на гумус і вуглець (за Тюріним), визначення гідролітичної кислотності та гігроскопічної вологості ґрунту. Трофо-екскреторний і механічний впливи копитних досліджували протягом 2007–2008 та, частково, 2009 рр.

На території АСНПП у 2007 році мешкало 1300 особин благородного оленя і 2300 – лані європейської. У такому складі копитні значно впливають на біоценози (полігональний степ і заниження із соковитою рослинністю) у процесі своєї життєдіяльності. Розглядаючи взаємне функціонування кожного з компонентів біогеоценозу пасовищного типу АСНПП за періодами року відмічаємо, що тиск високої щільності копитних у літній період практично не відбивається на змінах надземної фітомаси, хоча на осінній період підземні органи мають більші вагові показники внаслідок запасання поживних речовин, що будуть використані у наступному сезоні вегетації. В АСНПП загальний запас надземної фітомаси у осінньо-зимовий період становить 36,8, а підземної – 49,6 кг/га; у ландшафтному заказнику “Федотова коса” – 80,0 та 83,2 кг/га відповідно. Це пояснюється швидкістю відновлення фітомаси в АСНПП, особливо злакових і осокових, які в короткий термін компенсують вживану фітомасу. Зміни відбуваються також у видовому складі рослинних угрупувань. Середній запас фітомаси за літній період 2008 р. в АСНПП (при щільності копитних 595 ос./1000 га) становив 6458,4 кг/га (17 родин трав’янистої рослинності), у заказнику “Федотова коса”, де копитні відсутні, – 2281,5 кг/га (10 родин трав’янистої рослинності).

Вірогідно, швидке відновлення надземної фітомаси відбувається за рахунок сприятливих фізико-хімічних умов ґрунту, які створюються внаслідок утилізації екскрементів копитних, що є невід’ємними елементами середовищетворення. Значна та майже повна утилізація екскрементів оленя та лані проходить за два роки. За цей період втрата ваги на 98,2 % відбулась з екскрементами лані, трохи менше – з екскрементами оленя (96,6 %). Оскільки початкова вага свіжої кучі екскрементів лані – 47 г (100 %), то за 24 місяці вага кучі зменшилась до 0,8 г (1,78 %). Вага свіжої кучі екскрементів оленя становить 110 г (100 %); за 24 місяці вона зменшується до 3,8 г (3,42 %). У результаті розкладання екскрементів солончаковий ґрунт збагачується необхідними речовинами для властивої йому родючості. За 7,5 місяця, коли втрата ваги екскрементів лані становила 84,5 %, а оленя – 66,2 %, під ними помітно зростає вміст гумусу (табл.). Одночасно зростає вміст вуглецю. Кислотність ґрунту знижується при зростанні вмісту гумусу (див. табл.). Екскременти, які розкладаються, затримують вологу, маючи властивості «губки», яка набухає у періоди опадів і висихає у безопадові дні.

У середньому різниця вмісту гумусу між ґрунтом контролю та ґрунтом з-під екскрементів оленя за дворічний період становила 1,1 раза, при чому протягом першого року зафіксовано максимальний вміст гумусу. Аналогічно збільшувався гумус у перший рік і під екскрементами лані (з 0,68 до 1,00 %).

Вкажемо, що значно більший відсоток гумусу (3 %) спостерігається у ґрунті ліжок копитних поблизу сезонно висихаючих солончакуватих озер (подів), що, можливо, пояснюється інтенсивним розкладанням рослинних решток при надмірній вологості. Аналогічно гумусу змінюється вміст вуглецю у контролі та «досліді». Кислотність ґрунту під екскрементами оленя в середньому за два роки змінилася в 1,6 раза у великих межах від 0,62 Н⁺ до 3,04 Н⁺, а під екскрементами лані кислотність ґрунту змінилася за цей період в 1,2 раза (0,545–0,79 Н⁺). Вологість змінюється під екскрементами оленя в 1,3 раза, під екскрементами лані – в 1,1 раза.

На теперішній час АСНПП – один з основних резерватів в Україні, з якого розселяють оленя, лань. Такі дослідження – основа для планування та проведення моніторингу за станом природних екосистем, розробки стратегій використання даної території для розведення диких копитних. За останні 5–7 років кількість недержавних мисливських господарств, переважно на невеликих територіях, збільшилася в десятки разів.

Таблиця. Фізико-хімічна характеристика ґрунту під екскреторно-механічним впливом копитних на території Азово-Сиваського національного природного парку